Диківська майстриня-вишивальниця

50-f-4Світлана Горієнко народилася у 1952 році в селі Диківка, там і проживає. Ця гарна жінка є місцевою майстринею з вишивання, з роботами якої ми познайомилися на святі села, 10 жовтня. Вперше взяла голку в руки ще у трирічному віці, чим здивувала усіх своїх родичів. Як саме це було, розповідає Світлана Миколаївна: «Матуся навчала вишивати мою старшу сестричку, а я спостерігала. Якось сестричка пішла до школи, а я сіла і розпустила їжачка, якого вона вишивала, та розпочала свій малюнок – вивідочок. Мамо спочатку не повірила, що це я зробила. Так і розпочалася справа усього мого життя.»
Пані Світлано має дві професії: агроном та товарознавець. Тринадцять років працювала в магазині, була завмагом. Потім робила у колгоспі, спочатку обліковцем, пізніше -завідуючою током та складом. Зараз Світлана Миколаївна пенсіонерка. Зазвичай вишивальниці зберігають свої вироби, але наша майстриня їх роздарює: племінникам, двоюрідним братам і сестрам, іншим близьким.
На стіні холу місцевого будинку культури можна було побачити вироби шановної умілиці. Що саме вони значать для неї, Світлана Миколаївна пояснила нам: «Ось сорочки мого чоловіка, в одній з них він вінчався із мною, коли у нас було 25-річчя подружнього життя. Він помер, а сорочки залишилися. Тут також висить вишита блузка моєї молодшої дочки, сорочка для онука, а чорна – це вже моя власна. Останнім часом багато вишивала. З моменту, коли не стало мого чоловіка, тобто за минулий рік, я вишила сім сорочок. У мене зараз дуже багато вільного часу для вишивання. Коли я цим займаюся, часто рахую хрестики, щоб не сумувати за чоловіком. (згадавши про свою втрачену половинку, у жінки з’явилися сльози на очах)
Вишивання допомагає жінці затамувати біль від втрати коханої людини. Також ця справа приносить їй справжню радість, бо ця краса створюється для близьких. Як зазначила Світлана Миколаївна, для когось сидіти з голкою – це досить нудно, тому цю справу треба по-справжньому любити. Як художник малює свою картину довго, але з любов’ю, так само і вона може протягом довгого часу вишивати одну річ, але робити це з великим натхненням.
50-f-5Під час нашого спілкування проходила поруч дівчинка у гарній вишиванці. Як виявилося, вона теж зроблена руками нашої майстрині: «Якось онук прийшов до мене і каже, що в школі дівчатам на свято збираються дарувати подарунки. Він хотів дуже здивувати своїм дарунком, який був би особливим. Тому попросив мене вишити сорочку, що я із задоволенням і зробила.»
Крім вишивання, пані Світлана повна ідей, які можуть принести користь громаді. Одна з них – влаштувати в будівлі старої школи музей та облаштувати кімнату спілкування для пенсіонерів. Світлана Миколаївна – голова ветеранської ради, тому їй відомо, як людям у віці часом не вистачає спілкування. Також хоче створити кімнату для жінок, де можна було б навчитися вишиванню, шиттю та іншим жіночим справам. Сподіваємося, що всі ці задуми здійсняться у реальному життя якнайскоріше, бо відсутність місця, де можуть зібратися люди для звичайного щоденного спілкування, є проблемою для багатьох сіл.
Світлана Миколаївна надзвичайна жінка, любляча матуся і мудра бабуся. Не дивлячись на всі негаразди, сповна сил і оптимізму. А як їй личив український народний костюм, в якому вона виступала на святковому концерті! Шановна пані Світлано, від щирого серця наша редакція бажає Вам міцного здоров’я та життєвої наснаги. Ви є доказом, що наші українські жінки найкращі у світі!

Наталія Хандусенко

Додати коментар