Шматочок серця в листі на східний фронт

dobrov-atoПрохолодний осінній ранок. Яскраво світить сонце. А в класі тихо і затишно. Учні старанно щось виводять у своїх зошитах. Так завзято пишуть, що можна подумати лист Діду Морозу або Миколаю із своїми проханнями. Але ні…Сьогодні учні НВК ЗОШ № 2-ліцей пишуть листи воїнам АТО. Учні різного віку розуміють, що таке війна і ХТО не дає російському агресору рухатися далі Україною.

»Добрий день, дорогі воїни! Дякуємо, що оберігаєте нас, даєте можливість навчатися у школі. Я люблю свою школу, свою Україну. Вона у нас єдина. Я бачив по телевізору, як бійці на передовій посадили чорнобривці. Ось такою квітучою хочуть бачити свою землю всі діти. Я вірю, що ми переможемо, бо наш народ не здолати!»
Діма, 9 років

«Любий воїне, я не знаю, хто Ви, можливо юнак, а можливо зрілий чоловік. Впевнена лише в одному, Ви – герой! Ви той, хто обороняє нашу землю. Знайте, ви дуже потрібні нам, усьому українському народу! Я низько вклоняюсь Вам до землі за ваше велике серце. Молю Бога, щоб куля оминула його і ви неушкодженим вернулися додому.»
Інна

«Добрий день, шановний воїне! Ми не знайомі особисто, але пишу тобі, бо знаю як зараз важко кожному. Дякую за те, що не дозволяєш російському агресору завоювати Україну! Ми пишаємося тобою і запевняємо: як станемо повнолітніми, то зможемо стати гідною зміною. Свято вірю, що ця війна закінчиться, ми переможемо і матері обіймуть своїх синів.»
Антон, 10 клас

Україна виховала чудових синів, які з перших днів захищають нашу Батьківщину. Які не злякалися страшної війни, а закривають своїми спинами український народ. Сьогодні ж у школах підростають малята, які готові стати поруч із нашими захисниками в майбутньому. Але дай Боже, щоб не довелося. «…Я вдячна тобі за те, що мільйони дітей не знають, що таке жахи війни. Лише тому, що ти стримуєш ворога, ризикуючи життям…» – пише маленька тендітна дівчинка такі дорослі слова. Українські діти за ці майже три роки війни дуже подорослішали. Часом розуміють більше, ніж деякі дорослі. А найменші вихованці ліцею навіть дають свою настанову: «…їжте добре, вам потрібні сили!» «Молюся щодня, ходжу до церкви, ставлю свічки та виглядаю вашого повернення…» Небайдужість маленьких українців – це наша сила. Адже вони і є наше майбутнє! А з такими громадянами нічого не страшно.
Велика подяка вчителям НВК № 2 ЗОШ № 2-ліцей за допомогу у написанні листів. Волонтери обов’язково передадуть їх адресатам.

Інна Михайленко

Додати коментар

Ви маєте Увійти , щоб додати коментар..